Ірина Федишин… Він був розумний, вихований, добрий, мужній, молодий воїн. Йому було лише 30 років. Був командиром відділення… Але на жаль сталася біда…

Ірина Федишин в себе на сторінці повідомила трагічну звістку…
Як же боляче … Світла памʼять нашому захиснику Михайлу Турчину, позивний «Бармен», який загинув на полі бою декілька днів назад💔🙏.

Розумний, вихований, добрий, мужній, молодий воїн. Йому було лише 30 років. Був командиром відділення. Працював у Польщі, але коли розпочалася війна, покинув роботу, повернувся в Україну і добровольцем пішов захищати рідну землю. Особисто ми не були знайомі, але як виявилося Михайло був родом зі Львова, ми, навіть, з одного району, навчався у 96 школі.

Перша автівка, яку, ми передали нашим захисникам, була з номерами «Буча». Це авто якраз і отримав наш захисник Михайло разом зі своїми побратимами з 68 окремої єгерської бригади ім. Олекса Довбуша. Більше року хлопці успішно нищили ворогів на полі бою. Розповідали і час від часу скидали нам фото , де авто, не один раз потрапляло під обстріл, але завжди було без втрат і трохи підправивши машину, вони знову вирушали в бій. Та, на жаль, не цього разу …

За попередньою інформацією, їхавши на позицію, в авто поцілив танк. Удар був неймовірної сили. Михайло загинув на місці. Разом з ним в автівці загинув ще один наш захисник. Інших трьох хлопців, з важкими травмами вдалося витягнути з понівеченої автівки і доправити до лікарні.

Вчора я зустрічалася з побратимами Михайла, які приїхали провести його в останню дорогу. Поспілкувалася з хлопцями, пообіцяла іншу автівку, також була можливість допомогти з дроном та бронежилетом. Захисники поспішали на фронт, дорогою планували ще заїхати до важко пораненого побратима, якого витягнули з авто і доправили в Дніпро у лікарню. Ввечері вони написали нам, що не встигли…

Ще один наш захисник, Сторожук Андрій … помер у лікарні … Світла памʼять … 🙏 Як же важко від таких новин.

Я не знаю, які слова підібрати, щоб розрадити хлопців, які втратили побратимів, і знову йдуть воювати… я не знаю, які слова сказати батькам, які втратили свого сина … телефонувала мамі, ком в горлі…, дякуєш, що виховали такого сина…, висловлюєш щирі співчуття … але у трубці чуєш тільки важке схлипування і залите слізьми слово « дякую за підтримку» 💔

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *