Їду в потязі Херсон – Краматорськ. Купа військових, серед них чоловік 50-ти років…Майже усю ніч він не спав, а коли таки почав провалюватись в сон сказав те, від чого ридало ціле купе….

Їду в потязі Херсон – Краматорськ купа військових, серед них чоловік років 50, майже усю ніч він не спав, а коли засинав було.

“Хлопці я прикрию, відходьте, лиште мені БК”

Звісно це було не тихенько, але ми всі все розуміємо. Далі уривок розмови з дівчиною – його сусідкою

“Вона: що, всіх положили?

Він: я ще не знаю, наче всіх. Я там повинен був бути, але мене поклали у лікарню з серцем і я на 2 дні затримався.

Вона: а куди Ви їдете?

 

 

 

Він: Кліщіївка”

Все, накрило не тільки мене, а майже усіх дівчат які чули розмову.

Після цього виникає питання як люди можуть забуватися що у нас війна? Як можуть не допомагати? Як ставлять ялинки? Як крадуть з бюджету?

Нашим хлопцям треба не тільки фінансова підтримка, а і моральна, вони повинні відчувати що ми з ними йдемо пліч о пліч, разом до самої перемоги, ми їх не покидаємо і не покинемо.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *